Першими монетами на Київській Русі стали златники та срібняки, які карбувалися на монетном дворе у Києві.
Вважається, що від них почали відмовлятись через погіршення якості срібла (зниження проби). У підконтрольних Золотій Орді землях тривалий час зверталися татарські срібні та мідні монети, це тривало до початку власної карбування до кінця XIV століття великих містах – Москві, Ярославлі, Рязані, Твері.
Наприкінці X століття почалася карбування найдавніших російських монет – златників та срібняків. Вона тривала близько 30 років за князів Володимира Святославича, Святополка Володимировича (Окаянного) та Ярослава Володимировича (Мудром).
Карбування денаріїв вироблялася парою штемпелів, нижній з яких надійно закріплювався в лещатах, а верхній тримався рукою і приставлявся майстром безпосередньо при карбування. Горельєф римських монет, як і грецьких, був високим, і щоб всі деталі добре прочеканились, заготівлю попередньо розжарювали в печі.