Слово «балада» має кілька визначень. Романські народи так називали середньовічну танцювальну пісню. В епоху Пізнього Середньовіччя і Відродження словом «балада» стали позначати віршована оповідь, яку виконували під музику, а невдовзі — і весь жанр романтичної оповідальної поезії.
Балада є жанром літератури оповідального характеру. Вона є піснею з особливим ритмом і мелодійністю. Для балади характерні свої риси. Головним героєм у баладі Найчастіше буває незвичайний герой з особливими якостями чи можливостями.
Балада — це невеликий ліро-епічний твір, де описується якась незвичайна історія чи випадок. Основні ознаки балади: віршована форма, наявність сюжету, що стрімко розвивається, гостросюжетність, драматизм, присутність містичних, потойбічних сил, часто закінчується трагічно.
Балада – Це віршований літературний жанр, який має сюжет (найчастіше історичний, любовний чи легендарний). Такі твори прийнято відносити до категорії ліро-епічних, оскільки вони мають риси обох пологів одночасно. З лірикою баладу зближує віршована форма, використання ритму та рими.